Перуанська мандрівка

        Вітаю вас шановні читачі!

        Хочу вам розповісти, а також надати візуальний ряд подорожі в Перу, а якщо бути більш географічно прискіпливим – у південну частину Перу.

         Країна Перу розташована в західній  частині Південної Америки і займає територію 1 285 215 кв. км.. Серед Латиноамериканських країн Перу по розмірам поступається лише Бразилії, Аргентині і Мексиці, якщо порівнювати у європейському еквіваленті , то територіально дорівнює Франції, Іспанії та Італії разом взятим. На півночі межує з  Еквадором і Колумбією, на сході - Бразилія, на південному сході - Болівія і на півдні – Чілі, на заході Тихий океан.

        В адміністративному відношенні  поділяється на 23 департаменти і провінцію Кальяо, маючу права департаменту. Державні мови – іспанська і кечуа. Панівна релігія - католицизм. Столиця - Ліма. Населення – близько 26 млн. чол..(згідно останнього перепису населення 1993 року – 23,9 млн. чол.).

        Можливо занадто коротка географічна довідка, але, якщо з’явиться бажання дізнатися про Перу детальніше -  в Інеті це не проблема. Країна з багатою історичною спадщиною (імперія інків була розташована більшою частиною на території Перу) та самобутньою культурою.

            Тепер перейду до самої подорожі. Перш за все – ми не користувалися послугами туристичних фірм та агентств. Такі собі незалежні мандрівники. Фінансова сторона питання – квитки до Ліми і повернення додому буде вам коштувати приблизно 3000 доларів США( на одну людину), можна дещо зекономити, якщо летіти не до Ліми, а до столиці Венесуели Каракасу, а там пересісти на літак до Ліми(дякувати Гуго Чавесу, ціни на пальне там майже комуністичні, за рахунок чого можна зекономити майже 250 доларів), одна біда – літак вам прийдеться очікувати близько 6 годин, а спека там страшенна(початок червня місяця, на початку травня, як кажуть – дихати було значно легше). Я трохи забіг на перед – подорож починається з Києва(аеропорт Бориспіль), рейс до славетного вільного міста Амстердаму, а там вже очікує літак до Ліми. На жаль часу обмаль і оглянути Амстердам не вдається(але це була-б окрема розповідь). Існує ще один альтернативний варіант маршруту – через Москву до Ліми(можливість зекономити приблизно 300 доларів), але особисто не перевірений, тому і не рекомендований.

            І ось уявіть, що ми з вами  в повітрі. Так, чи все взяли , нічого не забули? Добре знаєте англійську? О! Навіть Оксфорд міг би вами пишатися! - А дзуськи! - Англійська вам не знадобиться, ну майже не знадобиться. Перу іспаномовна країна, ну а мова кечуа – мова значної частини корінного населення країни і не така поширена, як іспанська. Так що вчимо іспанську і тільки іспанську. Такої повальної англоманії, як у нас або в Росії, в Перу не спостерігав.

            І ось ми в Лімі. Сучасний термінал аеропорту вражає уяву, а ось тут ми ще зустрічаємо надписи англійською. Прямуємо до центру міста. Ціни на таксі приємно дивують (знов таки подяка Чавесу – не душить нафтовими лещатами сусідів).Офіційна грошова одиниця країни солід, але ми використовували для розрахунків долари (до речі – в країні затяжна економічна криза).Як місто Ліма (8 млн.чол. – населення) вражає нас. Уявіть собі центр міста – приблизно площею 10 кв.км., який  водночас і діловий центр з сучасною архітектурою, який на диво органічно вплітається в історичну частину міста. Але це тільки центральна частина міста(така собі візитна картка міста), а якщо оглянути місто з гори, то навкруги, скільки бачить око простягається одно-двоповерхова  Ліма. І чим далі від центральної частини міста тим квартали стають дедалі біднішими. Віддалятись від центра міста на окраїни не рекомендую – всяке може трапитись. Як казали радянські коментатори – «країна контрастів». Можна ще розповідати і розповідати, але вибачте формат вимагає стриманості.

            Прямуємо далі. Бути в Перу і не побачити озеро Тітікака було б великою помилкою. Озеро знаходиться у південній гірській частині Перу на кордоні з Болівією. Найбільше диво – це рукотворні острови із очерету та глини. Люди живуть на цих острівках вже більше ніж тисячу років. Жангада  Жюля Верна відпочиває. Така собі замкнута  система, але знахідка для туристів. Надаю фото – краще один раз побачити.

            Далі ми відвідали  невелике місто Пуно. Потрапили на святкування дня міста. «Ні, це не Ріо-де-Жанейро» сказав би Остап Бендер, але самобутність перуанського свята тим і цікава. Святкування почалось з ранку, на центральній площі міста. Немов у калейдоскопі розігрувались сцени з історії Перу, починаючи з доінкської доби і закінчуючи часом здобуття незалежності країни. Такої кількості кольорів і різноманіття вбрання і масок я не міг уявити. Святкування продовжувалось до самого ранку наступного дня. Надаю фото.

            Хотів додати декілька характерних рис перуанського характеру. Взагалі, у нас склався такий собі стереотип латиноамериканців – гарячкуваті мексиканці, не стримані аргентинці, бразильці – без коментарів. Перуанці – це особливий тип. На перший погляд здається - такі собі естонці Південної Америки. Скупі на емоції, не говіркі і в той же час це сама гостинність і благодушність. Але, якщо мова заходить за футбол – море емоцій. Ми відвідали футбольний матч в Пуно і стали свідками справжнього виру , фонтану емоцій. Тут вони нічим не відрізняються від вболівальників Бразилії або Аргентини.

            Після Пуно ми спрямували нашу подорож до міста Арекуіпа, адміністративного центру однойменного департаменту. Місто значно більше ніж Пуно, відоме своїми ринками морепродуктів. Надаю фото. До речі, хоча Арекуіпа знаходиться на відстані від узбережжя такого різноманіття рибопродуктів ми не бачили і в Лімі. Хоча ринки міста і вважаються рибними, придбати тут можна все. Навіть листя коки – кока не вважається наркотиком, і використовується місцевим населенням, як чудовий тонізуючий і відновлюючий сили засіб. Можна жувати зелені листки коки, або заварювати як чай і ефект досить таки відчутний.

            Після Арекуіпи ми відвідали стародавнє місто-музей інків Куско. До речі, якщо скористатись послугами офіційного екскурсовода, це вам буде коштувати від 40 до 50 доларів з людини, в залежності від обраного маршруту. Але поруч місцеві «чорні» екскурсоводи пропонують свої послуги і послуги втричі дешевші від офіційних, а маршрут не обмежений в часі і якість інформації не гірша. Надаю фото.

            Ну і узбережжя Тихого океану – обов’язкова частина програми . Мальовниче містечко Молленде, чимось на перший погляд нагадує південне узбережжя Криму, але це тільки на перший погляд. Можна орендувати за 7-8 доларів на годину катер і порибалити. Враження незабутні і рибка клює, навіть морські їжаки(а можливо океанські?)

            P.S. Дещо про ціни

Ліма – Пуно автобус 35 доларів(не мерседес, але)

Пуно – Арекуіпа автобус 20 доларів.

До Молленде – автостоп (і тут працює).

Готелі – звісно не п’ятизіркові, навіть не трьох  - в середньому 10 доларів, єсть інші варіанти.

Харчування – їжа специфічна, але.  В середньому виходило 15 доларів на день(ні в чому собі не відмовляли).

На жаль обмежений форматом, але якщо будуть запитання буде і відповідь.

Особиста подяка Антоніо за надані фотоматеріали.

                                                                                                                                                             Ол Че