Привіт, друзі! Випало щастя мені на початку осені поїхати у відпустку до Криму. А тепер, коли я повернулася, хочу поділитися з Вами своїми враженнями.
Приїхали ми на вокзал в Сімферополь о восьмій ранку. Не встигли оговтатися, а нас вже розривали на частки таксисти. Але, навчені гірким досвідом, ми швиденько пробігли повз них і поквапилися на маршрутні таксі, які ходять у різні куточки Крима за помірну (12-20 грн.) плату.
Відпочивати ми мали в одному з мальовничих куточків Алушти – Професорському (Робочому) куточку. Номер ми зайняли у віллі “Марина” – першому пансіонаті Алушти, який був збудований в 19 сторіччі академіком архітектури Бекетовим А.Н. для свого брата і занесений в реєстр архітектурних пам’яток Криму.
Натягнувши купальний одяг, ми кинулися у море.
Температура води сягала 25º, а повітря 29º. Море порадувало своєю прозорістю та чистотою, але для нас, жителів Миколаєва, досі незвично бачити пляж з насипної гальки та щебеня. Душа потребує жовтенького чи хоча б сіренького пісочку.
Втамувавши першу спрагу вражень ми вирішили спланувати свій відпочинок наступним чином: день плавати та “плавитися” на сонці, а день мандрувати півострівом. Тому на другий день ми сіли на катер і поплили в Нікіту до ботанічного саду.
Пропливаючи повз Гурзуф ми були неприємно здивовані прибережною забудовою, яка скоріш нагадувала якийсь маленький Китай, ніж місця, де можна цивілізовано відпочити. Але вид на замок княжни Гагаріної, розташований на горі поблизу Гурзуфа, вразив нас своєю красою.
У Партеніті на набережній ми побачили будинок Чехова. Взагалі тут є на що подивитися. У Партеніті знаходиться дельфінарій. Санаторій, у якому він розташований, має дуже мальовничий парк, світло-музичний фонтан, виставку кам’яних картин та виставку комах. При в’їзді на трасу розташовано архітектурно-природний парк селища Айвазовське.
Нарешті ми пришвартувалися до Нікіти. Дорога катером потребує дуже багато часу і коштує грошей (20 грн. на 1 люд.), тоді як маршрутка скорочує витрати часу та грошей вдвічі.
Дорога до ботанічного саду вела угору. Через кілометр від набережної ми побачили кактусарій ( вхід в який коштував 10 грн.). На галявині, вкритій трав’яною ковдрою, ростуть кактуси – великі і малі, високі і низенькі, товстенькі і тоненькі.
Є такі, що на вигляд зовсім пухнасті, а є такі, що своїми голками можуть завдати неабияку шкоду. Якщо Вам випаде нагода побувати тут, Ви побачите гігантське двухметрове алое (оту миленьку зелену квіточку, ненависний сок якої Вам у дитинстві заливали до носа, бо Ваша бабуся вважала, що нею можна лікувати майже всі хвороби), велетенські фікуси і монстери (переважно офісні мешканці) та сукуленти (це такий на вид кактус, який зовсім не кактус і цвіте гарними зірочками, що мають “приємний” аромат тухлого м’яса). Враження від цього кактусарія неперевершені, але Ви навряд чи забажаєте мати цих велетнів у себе вдома, тому на виході Вам запропонують купувати їх міні-копії. Вибір за Вами.
Піднявшись ще з пів кілометра, ми нарешті причалапали до Нікітського Ботанічного саду (вхід 10 грн.).
Якщо Ви тут вперше – приєднуйтесь до групи з гідом. Гід розповість Вам багато цікавого. Ви зможете дізнатися чому сибірський кедр отримав таку назву, чому одне з дерев називають безсоромницею, наскільки може вирости секвойя та багато іншого. Вам відкриється трояндова галявина, плантація кан різних екзотичних кольорів від “тигристого” до полум’яно червоного, зелений лабіринт.
Після того, як пройдете екскурсійний маршрут, до Вашої уваги ще ціла купа виставок: комах, грибів, японського мистецтва бонсай, живих метеликів, за які прийдеться додатково заплатити на місці.
Ми відвідали кожну. Цікавий факт: якщо Ви одягнені у яскравий одяг (наприклад, червоний), то жодний метелик Вас не обмине, він обов’язково вирішить на Вас посидіти, прийнявши за барвисту квітку.
Отак закінчилась наша перша екскурсія. Попереду був Воронцовський палац в Алупці.
Якщо ви вирушили в Алупку, готуйтеся до довгої та нудотної дороги, яка йде серпантином. Від Ялти дорога займе близько 45 хвилин, доїхати можна 26 та 27 маршрутками прямо з автовокзала.
Палац нас приголомшив.
Не тільки архітектурою, а ще й кількістю відвідувачів. Через кожні десять метрів стоїть група, гід якої намагається перекричати інших гідів. Просто якийсь жах. Але, коли бачиш красу палацу зсередини, забуваєш про все. Особливо вразив нас Шуваловський флігель, відвідувачів у якому майже не було, але доглядачі дуже доброзичливі і знають все про історію родини Воронцових, Шувалових, Дашкових. Виявляється, що останній з роду Воронцових-Дашкових, професор російської словесності, живе в Америці. Не так давно у нього народився внук – наслідувач родового імені.
У флігелі зі сторони Шуваловського проїзду відкрита виставка художників, темою картин яких був Крим. Експозиція складається майже з сотні картин, серед яких пейзажі, портрети, нариси. Також тут можна побачити фотовиставку з архіву Воронцових та всіх, хто з ними був пов’язаний.
Парк палацу з мармуровими левами та фонтанами, безліччю квітів та водоспадом справляє приємне враження на відвідувачів, компенсуючи невихованість деяких з них. Так, на жаль, відвідувачі палацу не відрізняються добрими манерами. Жага помацати, потерти, спробувати притаманна майже всім групам. Дивлячись на них, стає зрозумілим присутність одного чи двох доглядачів у кожній залі палацу.
Третя наша подорож вела до Алуштинського акваріуму.
За два роки, що пройшли з нашого останнього відвідування, акваріум значно розширився. Тепер в експозиції близько сотні видів риб, молюсків. Відкрився куточок, який ілюструє екзотичні моря, де рослинність та мешканці мають яскраві та барвисті візерунки. Почуття гумору гіда вносить розмаїття в хід екскурсії. Вартість оглядової екскурсії складає 15 грн. на 1 чол.
Далі нас очікував Алуштинский краєзнавчий музей.
На жаль, експозиція, присвячена краю, була на реставрації, але у виставкових залах розташувалася виставка кримських художників та скульпторів, виставка виноробства Крима, серед експонатів є на що подивитися. Квитки на все нам обійшлися у 17 грн. на двох. Частина картин представлена у нас на порталі у розділі “Обои для робочего стола”.
Резюмуючи нашу подорож, щиро скажу, що Алушта справила на нас добре враження своєю чистотою і “не дуже добре” - великі цінами буквально на все та рівнем обслуговування. Як сказав один мій знайомий: “Крим, судячи по цінах, вже вступив до Євросоюзу, але за рівнем обслуговування залишився ще в Радянському союзі”.
Швидко пролетів час, і закінчився наш оксамитовий сезон в Криму. Пройде рік, два і ми обов’язково повернемся сюди.
Бажаю Вам, друзі, добрих, пізнавальних та не руйнівних для гаманця подорожей.
Завжди Ваша,
Олена Манько.
|
