Відсвяткувавши Новий рік – рік сірого Щура в тісному родинному колі вдома, я зрозуміла, що родинне вогнище – це справа добра, але цікава різдвяна подорож , особисто для мене, - ще краща…
Тому, як тільки відгомоніли дзенькотом келихів з шампанським, сполохами сотень феєрверків, ароматами мандаринів, хвої та багаточисельних страв святкові новорічні дні, я хутенько почала пакувати валізи в передчутті нових вражень.
Цього разу маршрут моєї подорожі пролягав до Західної України в містечко Стрий. Наша з мамою давня подруга Люба Михальчишин та її родина чекали на мене. Жахливі подробиці умов, в яких люди вимушені їхати в поїздах «Херсон-Львів» краще пропустити ( хай це буде на совісті монополіста «Укрзалізниці»).
Прибула я до Львову днем шостого січня, в день, коли вся Україна готувалась до святкування Святого вечора. Мій вибір місця святкування Різдва був не випадковий: я знаю, що давні українські традиції святкування цього свята, які беруть свій початок ще за древніх сивих часів наших пращурів, хай не в повній мірі, але все-таки найліпше збереглись саме в західному регіоні України.
І мої сподівання стати, як то кажуть, безпосереднім учасником подій виправдались! Є такий відомий вислів – «З корабля на бал», так це про мене. З поїзда я зразу потрапила до святкового вечірнього столу. Традиційно стіл напередодні Різдва пістний, тобто без м’ясних страв. Мене, вегетаріанця-початківця це тільки радувало. Вперше в житті я допомогла приготувати головну страву різдвяного столу – кутю.
Кутя з родзинками, горіхами, медом та маком – це дійсно неабияка смакота. Риба, вареники з грибною підливою, а грибний узвар з карпатських грибів!!! Так заведено, що перед початком трапези найстарша жінка родини прочитала молитву, потім всі ми спочатку відвідали куті. В цей вечір по селу Стрілків, що під Стриєм, почали лунати релігійні пісні – почалося Різдво: «Нова радість стала, Яка не бувала Над Вертепом звізда ясна Увесь світ засіяла»
А жила я безпосередньо в місті Стрий, і моє друге, але детальне знайомство з ним почалося з нічної прогулянки до новорічної стрийської ялинки (по суті, красиво вбраної іграшками та мерехтливими сніжинками величезної смереки). В цю ніч падав лапатий сніг та ставав білосніжною ковдрою, яка ніжно й лагідно поволі вкривала тротуари, будинки та ліхтарики. Це була романтична прогулянка просто неба. Різдво… Сам Стрий зачарував мене розміреним ритмом життя, малоповерховими будиночками з цікавою архітектурою фасадів (переважно польською), патріотизмом його мешканців та всенародною любов’ю до кави … Стрий – місто на лівому березі ріки Стрий: площа - 1,5 тис.га, населення - близько 62,5 тис.чол. Природа Стрийщини досить різноманітна, до найбільш поширених представників флори можна віднести дуби, смереки білі, ялини європейські, сосни звичайні, вязи листкуваті та інш.; до флори – оленя звичайного, козулю європейську, чаплю сіру, ібіса, лелеку чорного та інш. А ще в Стрию є краєзнавчий музей з доволі цікавими та інформативними експозиціями та Меморіальний комплекс борцям за волю України. Через декілька днів прогулянок цим містечком мені почало здаватися, що я тут і народилась (повертатись до Миколаєва, звісно, хотілось, але й прощатися зі Стриєм не мала бажання – ось така собі ділема)!!!
Але найбільший мій подив та дитячий захват в мене визвали два вертепи, які мені на щастя довелось побачити в Дулібах та Стрілках (села біля Стрия) у моїх друзів. До речі, маленька історико-літературна довідка для читачів: вертеп – це вуличний різдв’яний театр, слав’янський (переважно український та російський), який найбільше поширення отримав в 17-19 ст. Відбувалось це так: переодягнені у відповідні персонажі вуличні артисти (в основному хлопчики-підлітки) ходять по хатам своїх односельців та розігруючи віршовані сценки з піснями на релігійну тематику прославляють Ісуса. Це захоплююче, веселе та красиве видовище! Мені, як людині, яка бачила це дійство вперше, не бракувало яскравих вражень. Єдиним мінусом моєї різдвяної подорожі можна назвати зайвий кілограмчик, який прилип до мене після багатогодинних відвідин домівок друзів, а починається все з колядок... А ще я відвідала курортне містечко Моршин, де повиконувала жартома роль медсестри в санаторії «Лаванда», попила цілющої мінеральної води з різних джерел, погуляла парком. Пізнім вечором цього ж дня я та мій друг Орест здійснили маленьку подорож до вечірнього Трускавця, що також задовольнило в певній мірі мою цікавість. Так, краса цих країв незаперечна, але все ж таки найбільшим їх багатством є люди! Взагалі, люди Львівщини, яких мені довелось зустріти, справили на мене дуже приємне враження притаманними їм патріотизмом, релігійністю та загальною культурою спілкування. Нам є чому в них повчитись – впевнена в цьому…
Юльчик, здравствуй! Спасибо за комментарий и твое субъективное мнение :))) Стихи, увы, не пишу... Зато в рубрике "Малятко" у нас на портале, для своей сестренки ты найдешь уйму сказок - моих и Алены Манько, а также стихи для детей (автор - мой папа Валентин Михайленко) :)
Тянюшка привет. Надеюсь тебе понравился отдых на западной Украине,вроде страна одна,а люди чуть-чуть другие. Ну,судя из твоей статьи тебе понравилось. Пишешь ты классно,у тебя талант,(мое субъективное мнение),так что продалжай,а мы всей семьей будем посещать твою страничку.И ,напоследок,можно какой-то стишок для самых маленьких, а то большие сестричка еще не воспринимает. С уважением, Юля из Херсона.
Добавлять комментарии могут только зарегистрированные пользователи. [ Регистрация | Вход ]
