День народження Пундика
Сьогоднi у маленького слоненяти на iм'я Пундик був день народження. Йому виповнилося 7 рокiв.
Зранку в будиночку слоненят аж кипiло. Прибiг Мявчик, принiс молоко та вершки на торт. Причалапав ведмедик Фунтик, подарував горнятко липового меду та блакитну кульку. Лисичка Натуся прикотила велику запашну сирну голову, а поросятко Хрюнiк принiс шматочок гарбуза i в'язанку бубликiв.
Бiдна Цукерочка тiльки й встигала витягувати з пiчки пирiжки, знiмати з плити узвар та вареники з вишнями. Пундик же стрибав поряд i голосно виспiвував:
- З днем народження, мiй любий Пундичок! Рости здоровеньким, як товстий хробачок! Хай в тебе вуха й нiс нiколи не болять, а ми всi прийдемо тебе сьогоднi привiтать!
- Та цить вже ти! - не втрималася Цукерочка, - Тобi вже сiм рокiв, а ти поводишся, як пришелепкувате маля!
- Отакої, - засмiявся Пундик, - ти, мабуть, заздриш. Тобi ще чекати i чекати на твiй день народження.
- А от i нi, нiчого я не заздрю. Це ти як дзига бiгаєш навколо вiд нетерплячки!
Так слово за слово i слоненята не помiтили як посварилися. Прикро, коли друзi сваряться.
I вже в будиночку все принишкло, i не шкварчала весело пiчка. Навiть на вулицi потишiшало.
Настав обiд, голосно у лiсi прокувала зозуля i скоро в домiвку слоненят повиннi були завiтати гостi.
Насуплена Цукерочка вийшла з кухнi i мовила:
- Пробач менi, Пундику, я винна. Давай бiльше нiколи не сваритися!
- Нi, Цукерочка, це я винний! Я ж бо стрибав навколо, коли ти готувалася до мого свята, i зовсiм тобi не допомiг, тiльки заважав!
- Це все дурницi. Головне, що ми замирилися.
I друзi заходилися накривати стiл. Посерединi вони поставили квiти, якi нарвав Пундик, i червонобокi яблука - дарунок Iжачка Пустуна.
А потiм прийшли друзi i привiтали iменинника, подарували йому новi олiвцi, портфель для школи i синенькi ковзани. Пундик був у захватi, але Цукерочка приготувала для нього ще один сюрприз. Коли сонце зайшло, вона винесла великий торт, прикрашений полуницею та ожиною. В тортi горiли 7 свiчок. Пундик дмухнув i погасив всi свiчки.
- Що ж ти загадав? - спитали його друзi.
- Щоб ми ніколи не сварилися, - посмiхнувся Пундик, а Цукерочка смикнула його за вушко.
Отак слоненята зустрiли Пундикiв день народження. I головне, що вони зрозумiли, що найдорожче, що в них є - це дружба, бо тiльки справжнiй друг тебе зрозумiє i пробачить, пiдтримає i допоможе.
Як Дід Мороз помилився.
В малому будиночку на краю ліса два маленьких слоненяти нетерпляче чекали Нового року. Пундик кожного дня бігав до календаря і перевіряв, скільки залишилося днів. Дивлячись на це Цукерочка не витримала:
- Пундику, у тебе що там, дзиґа? Скоро від нетерплячки підскакувати будеш!
- А що я можу зробити? Я ж хочу знати, що мені Дідусь Мороз принесе у клуночку. А до Нового року ще аж два тижня залишилося! – сумно відповів Пундик.
- То не бігай, а напиши листа Діду Морозу.
- Яка ж ти розумниця, Цукерочка! Зараз і зроблю! - і Пундик побіг до шафки за папірцем і олівцями.
До вечора слоненя було не чутно, він скрипів олівцем, жмакав папірці і кидав їх під стіл. Пізнього вечора лист був готовий.
Зранку по хрусткому сніжку, одягнувши смугастий шарфик і шапочку, Пундик побіг до великого дуба. На дубі висіла гарненька жовтенька скринька для листів.
- Ну, що, відіслав? - спитала Цукерочка, коли Пундик повернувся.
- Так, відіслав. Тепер трошки зосталося почекати! – весело засміявся Пундик.
Всі дні до Нового року слоненя бігало до скриньки перевіряти, надійде відповідь чи ні. А коли прикрасили ялинку, Пундик кожну ніч приходив і шарудів під нею в пошуках подарунків. Цукерочка навіть подумала, що в будиночку завелися миші, і розклала для них трошки сиру.
І ось прийшов Новий рік. Весь вечір слоненя куняло за святковим столом, чекаючи на Діда Мороза, а потім його зморив сон. Зранку Пундик підскочив і побіг під ялинку.
- Цукерочка, біжи-но сюди! Дід Мороз нам подарунки приніс! – заволав він.
- О, ця рожева коробочка, мабуть, для мене, - раділа Цукерочка.
- Дивись, цей зелений пакуночок для Жабика! Тут написано «найспівучішому жабеняті у світі». І його Дід Мороз не забув!
Слоненята заходилися розпаковувати подарунки.
- Що ж це таке? У мене в рожевій коробочці комашки! – здивовано проказала Цукерочка.
- А у мене - блакитний капелюшок! – обурено прокричав Пундик.
- А в Жабика водяний пістолет! Навіщо жабеняті пістолет? – спитала Цукерочка.
- Цукерочка, я знаю, що сталося! Дід Мороз помилився. Він все переплутав.
- Так, Пундик. У нього дуже багато роботи. Це ж треба всю Землю за ніч об’їхати, усіх дітлахів привітати.
- Добре, що ми це допетрали. А то б довелося мені, як дурню, ходити в дівочому капелюшку, а тобі їсти комашок! - і слоненята весело розреготалися.
Так наступив Новий рік. І був він веселий і галасливий, бо привітати слоненят прийшли всі їх друзі. Вони принесли з собою купу дарунків і солодощів, серпантину і феєрверків. А Діду Морозу слоненята вирішили на наступний рік подарувати маленький записничок і олівця, щоб він більше ніколи не плутав подарунки. |
