Ця звичайна і в той же час незвична історія про те, як малий Пустун зустрів дивного друга, який дуже відрізнявся від нього самого та інших його друзів-їжачків.
Одного весняного дня, а це була рання весна, друзі Пустуна їжачки Гошик та Натик запропонували здійснити йому подорож до моря, причому негайно. Малюк поміркував, замислився та згодом погодився подорожувати з ними, бо як нам відомо, їжачок Пустун – допитливе та ласе до нових подорожей та пригод лісове звірятко. Окрім нових вражень Пустунчик планував з подорожі привести багато гарних фотознімків. «Гей-йо-гов, друзі-малятка, лісові мої звірятка! Рушаймо скоріш до синього, як небо моря! – палко вигукнув їжачок та хутко скочив до авто, яке стрімко помчало компанію вперед, до якої також приєднались їжачки Шурик, Галик та малесенький їжачок-дівчинка Уля. Блакитне з бірюзою море справило на всіх незабутнє та приголомшливе враження. Кожного дня компанія їжачків бавилась на березі та підставляла свої м’якенькі пузики промінчикам ласкавого весняного сонечка. Герой нашої казочки Пустун окрім всіх їх забав та веселощів також фотографував на добру згадку все, що видавалось йому гарним та гідним уваги майбутнього фотохудожника. Це були і хвилі, і чайки, і перші весняні квітки, і мальовничі морські пейзажі…
Якось компанія вже знайомих нам їжачків гуляла по обіді морським берегом. Малий Пустун трішки відстав від своїх друзів, бо йшов повільно, фотографуючи цікаві морські камінці, які йому траплялись. Аж ось…
Аж ось, дивне мале звірятко самотньо йшло назустріч Пустуну, який спочатку навіть і не зрозумів, що то за дивний звір і якої він породи. А коли пильніше придивився, то збагнув, що то йшов їжачок, але зовсім без голочок. Він виглядав якось беззахисно, адже ми знаємо, малята, що саме голочки захищають їжачків від хижаків.
- Привіт, малюк! Який ти дивний!!! – вихопилось у їжачка Пустуна.
- Привіт і тобі, коли не жартуєш! Так, я дивний, тому не всі бажають зі мною товаришувати та бавитись, але не переймайся – я вже звик. – спокійно та навіть гордо мовив їжачок без голочок.
- Скажи, а чи не боїшся ти хижаків, адже в тебе немає голочок? – трохи соромлячись спитав Пустунчик.
- Іноді боюсь, іноді – ні… Але не хвилюйся за мене – я кмітливий та розумний, і завжди даю собі раду в скрутні хвилини.
Їжачок Пустун навіть і не збагнув, як вони вже йшли берегом моря, взявшись за лапки, немов давні друзі. Їх розмова про все-все: і про життя-буття в рідних домівках, і про навчання в лісових школах, і цікаві жарти лились рікою до самого світанка.
І саме з появою перших вранішніх промінчиків сонця, незважаючи на весняну прохолоду, їжачок Пустун збагнув, що в нього з’явився новий вірний друг, з яким хочеться відверто та з довірою ділитись всіма своїми радощами та печалями – від цього радощів стає вдвічі більше, а печалі – зникають геть.
Ось так, малятка! Тож, якщо ви зустрінете когось дуже зовні не схожого на вас та всіх інших малят, не зважайте – для справжньої дружби – це дрібнички…