Здравствуйте, многоуважаемые читатели рубрики «Изба-читальня»!
Снова с вами ее ведущий Кирилл Артемьев. Если честно, то устав отдыхать за время всех новогодних и рождественских праздников, я несказанно рад нашей, кстати, первой в этом году, встрече! Неплохо бы нам было хоть чуточку поднапрячь свой обленившийся мозг и поговорить о литературе. Пока я размышлял на тему – чему же посвятить февральский выпуск рубрики, из поездки на Западную Украину вернулась наш неунывающий редактор Михайленко Таня и привезла мне в подарок, что стало уже традицией, очередную порцию книжных новинок. На этот раз, что и неудивительно, это книги западноукраинских авторов, творчеству коих я и хочу посвятить наш тематический выпуск.
Можно долго и пространственно рассуждать на тему: жива ли отечественная литература, хаотично выуживая из недр памяти наиболее распиаренных ее представителей в лице уже упоминавшейся Лады Лузиной, Олеся Бузины, Оксаны Забужко, братьев…., ………… , и при этом ничего не ведать о не менее талантливых украинских писателях, таких как, те, открыть которых мне посчастливилось, прочтя любезно презентованные мне книги. С ними мне захотелось познакомить и вас, мои коллеги-книголюбы! Это три разных по тематике и жанрам книги авторов с города Стрий. Признаюсь, всплеск литературного творчества в наше-то время в маленьком районном центре на Западной Украине меня просто-таки приятно удивил… Аналогов такого феномена встречать не доводилось.
А далі, як то кажуть, «мовою оригінала»….
Повість Любомира Франків «Притон» увігнала мене, чесно кажучи, в таку собі поверхневу депресію, наскільки реалістично, неприховано всілякими там «мусі-пусі» автор змальовує нам, українцям, про наше ж життя-буття. Коли читаєш цю книгу ловиш себе на відчутті тотожному тому, коли хочеться відвернутись при зустрічі з калікою-жебраком. Але це реалії саме нашого життя, на жаль… Любомир Васильович Франків народився на Івано-Франківщині, закінчив Львівський університет ім.І.Франка, працював журналістом, член Національної Спілки письменників України, Лауреат Міжнародної премії ім..Дмитра Нитченка. Це моє перше знайомство з його творчістю, мені здалось, що повість «Притон» надто категорична, але прочитати її в будь-якому випадку варто.
Перша книга Володимира Кепича «Стояв кінь у любові» мене просто-таки зачарувала. Автор ідентифікував її, як поему міста у новелах та віршах. І дійсно кожна строчка прекрасного міксу прози та поезії з неабиякою любов’ю славить рідне місто Володимира – Стрий! Це гімн справжнього патріота, з дитинства закоханого в місто! Такі почуття, на мою думку, гідні поваги, бо вони щирі, «справжні» і такі, на жаль, не часті за нашого сьогодення! Читаймо та вчімося любові до наших рідних міст, сіл, селищ…
А наостанок представляю до вашої уваги дитячу книжку, автор якої викликав у мене найбільшу симпатію. Мале десятирічне хлоп’ятко на ім’я Роман Синюта-Романюк, який є учнем Стрийської школи№4 з шести років пише вірші, оповідання, казки. Одне з оповідань – «Чарівний комп’ютер» відзначене журі молодіжно-літературного конкурсу «Велетко». «Обід від Зайця» - його перша книга, яка дивує поєднанням якоїсь зрілої та логічної закінченості кожного твору та дитячої манери дивитись на світ через призму жаги дива та віри в казку. Книжка гарно ілюстрована студенткою кафедри книжкової графіки Української академії друкарства Олександрою Абельчаковою. Рекомендую вам книгу малого стриянина для читання своїм діткам, бо це позитивний наглядний приклад творчості їх же ровесника, а цей факт може навіть підштовхнути вашу дитину до власних проб пера! Хто знає…
Приємного читання! До нових зустрічей на порталі!
Ваш К.Артемьєв.
|
