Коломак – занедбана перлина Слобожанщини Шановні читачі!
В історії нашої країни, та і в загальній історії людства, існувало
багато міст, містечок та маленьких поселень, які у свій час
відіграли визначну роль в тих чи інших історичних подіях. А потім,
як кажуть «мавр виконав свою справу – мавр може піти». Тобто
відігравши свою роль на історичній сцені , поселення занепадало і
навіть взагалі зникало з карти. Для людей, в кращому випадку,
залишались спогади і легенди, а в гіршому …. забуття.
З цього приводу можна навести такі загально відомі приклади, як
легендарна Троя(дякувати Шліманові, а то б вона назавжди
залишилась легендою), славетний Вавілон, і навіть величний
стародавній Рим ледь не зник на завжди після неодноразових
спустошливих варварських завоювань. З історії Київської Руси
наведу приклад міста відомого з літописів та народних прислів’їв
Тмутаракані.
Хочу вам розповісти про таке собі невеличке мальовниче містечко у
Харківській області, як Коломак. Звісно до історичного масштабу
Вавілону та Трої йому, м’яко кажучи далеко, але в історії України
він займає своє значуще місце.
Сьогодні - це адміністративний районний центр Коломацького району
Харківської області. Коломацький район було засновано в червні 1923
року, але в 1959 році у зв'язку з укрупненням районів його було
розформовано та приєднано до Краснокутського і Валківського районів
Харківської області.
На початку 90-х років була створена ініціативна група, члени якої
поставили за мету відродити район і минулу славу Коломака. 4
травня 1993 року Коломацький район утворено в нових межах.
Видається районна газета «Коломацькій край».
Коломацький район знаходиться у західній частині Харківської
області. На півночі район межує з Краснокутським, на сході - з
Валківським районами Харківської області, на південному заході -
з Чутівським районом Полтавської області. Район розташований в
лісостеповій зоні, де ліси складають 17% загальній площі.
Територія Коломацького району дорівнює 330 квадратних кілометрів
(1,05 % території Харківської області). Ріки і водойми в районі
займають площу 276 га. Найбільша річка, яка протікає територією
району є річка Коломак. Нажаль після сумнозвісної у радянські часи
кампанії «осушення та меліорації малих річок»(60-70 роки минулого
сторіччя) від колись живописної та багатої на рибу річки Коломак
залишилась брудна та чахла «канава», принаймні так її називають
місцеві мешканці.
Загальна кількість населення району - 8600 чоловік. З них
мешканці Коломака складають – 3600 чоловік(згідно останнього
перепису населення України).
Сьогодні Коломак - це один з найбідніших(в економічному
значенні) районних центрів Харківщини з занедбаним сільським
господарством, ледь животіючим Ново-Іванівським цукровим заводом
(до речі найстаріше діюче підприємство цукрової промисловості
Харківщини). В Коломаці, як і в загалі по району дуже високий
рівень безробітності, демографічна ситуація бажає кращого -
народжуваність у Коломацькому районі складає 8,3 чоловік на 1000
чоловік населення, а смертність - 25,3 чоловік на 1000. У
Коломацькому районі досить високий відсоток людей пенсійного віку
(35%), а загальна кількість пенсіонерів складає майже 3000
чоловік.
Чим же цікавий Коломак? Відповідь – багатою історичною спадщиною.
Територія сучасного Коломака та його околиць була заселена в
середині першого тисячоліття до нашої ери скіфськими племенами,
про що свідчать городище в урочищі Лозовий Яр та група курганів.
В 1976-1982 роках в урочищі Лозовий Яр, що знаходиться на окраїні
Коломака, проводились археологічні розкопки скіфського городища.
Знахідки були вражаючі – величезна кількість різноманітної зброї,
предметів побуту. Але цікавий характер самого городища – це було
велике поселення для тогочасних скіфів, з сильною системою
захисних споруд, що для скіфів було не звичайним. На розкопі
площею 500 м2 було зібрано у великій кількості мідні шлаки,
краплі міді, товарні зливки міді, свинцю і олова, уламки тиглів і
ливарних форм, стінки казанів. У 1979 р. були виявлені уламки
стінок плавильної печі із звичайним для майстерень супутним
матеріалом. Деякі вироби дозволили визначити асортимент продукції
місцевих ливарників-ковалів. Це панцирні пластинки, прикраси,
ножі. Другу плавильну піч було відкрито у 1982 р., а біля печі в
заповненні двох ям було виявлено багато уламків тиглів,
бракованих виробів. Інструменти представлені зубилом, лучковим
буравом, пробійником .
Великий інтерес становлять три селища на західному схилі Лозового Яру біля
Коломацького городища, на яких виявлено велику кількість мідних шлаків і
уламки тиглів. Ймовірно вони входили в сферу діяльності майстрів з
городища і вони працювали тут на виїздному промислі. Поселення проіснувало
досить тривалий час V – початок ІІ ст. до н.е. і було знищене внаслідок
бойових дій (сліди пожежі на городищі).
Але на цьому історія не зупиняється – на території Коломака місцевим
мешканцям трапляються інші знахідки. Фрагменти кераміки, зброї
готської доби – ІІІ ст. н.е. Можливо на території сучасного Коломака
існувало готське поселення, але провести археологічне обстеження
місцевості в наш скрутний час не виявляється можливим.
Вперше Коломацьке городище згадується у літопису за 1571 рік. Назву
свою воно одержало від річки Коломак, на березі якій осіли перші
поселенці. Найбільш вірогідно, що назву річці дали ще половці, що
населяли ці місця в ІХ - ХІІ століттях (по-тюркски "коломак" -
розгалужена, заболочена річка).
Час заснування нинішнього Коломака точно не встановлене, хоча й
відносять його до 1668 року. На початку другої половини ХVІІ
століття переселенці з Правобережної України заснували тут острог.
Його жителі несли строкову службу на оборонній лінії по річках
Сіверському Донцю і Коломаку. У 1680 році Коломак - сотенне
містечко Охтирського полку, а згодом стає слободою Харківського
полку. Коломак не раз зазнавав спустошень від татарських нападів.
Після набігу в 1680 році коломацький сотник І. Михайлов звернувся
до царського намісника боярина П.Шереметьєва з проханням дозволити
прийняти з-за Дніпра нових жителів з наданням їм пільг. Такий
дозвіл було одержано.
Наприкінці ХVІІ століття Коломак був укріплений кріпосним валом і
бастіонами. Населення тоді не перевищувало 200 чоловік.
Особливу роль відіграв Коломак в історії українських гетьманів.
У липні 1687 року набожний гетьман Самойлович слухав у Коломацькому
храмі всенощне богослужіння, як раптово був заарештований царськими
стрільцями, тут же був взятий син його Яків й обидва були відправлені
до Сибіру.
25 липня 1687 року в Коломаку відбулася Козацька рада, на який
гетьманом України було обрано Івана Мазепу. Того ж часу учасники
ради прийняли так звані "Коломацькі статті" - договірні умови між
козацькою старшиною й царським урядом, що складалися із 22
пунктів. Договір був спрямований на обмеження влади гетьмана і
посилення влади російського царизму на Лівобережній Україні.
Обмежуючи політичні права козацької старшини, царський уряд
водночас й допомагав зміцнювати і юридично оформляти її панівне
класове становище як феодалів. З цього часу посилюється процес
закріпачення козаків і місцевих селян козацькою старшиною.
Під час північної війни, після поразки під Городнім, у лютому 1709
року шведи спалили Коломак. Ще не встигли жителі Коломака
відбудувати слободу, як у 1711 році на неї вчинили напад татари.
Вона знову зазнала руйнувань, багатьох жителів татари взяли в
полон.
Після ліквідації слобідських козацьких полків Коломак входив до
складу Слобідсько-Української губернії (1765 - 1780 рр.), до
Харківського намісництва (1780 - 1796 рр.), з 1797 - до Слобідсько
- Української, а з 1835 року - до Харківської губернії.
Основним заняттям населення Коломака були хліборобство,
садівництво та городництво. Розвивались і ремесла: ковальське,
слюсарне, теслярська справа. Місцеві жителі виробляли також
полотна і сукна, в'язали панчохи й рукавички. Чимале місце в
економіці слободи посідали винокуріння і чумацький промисел.
Чумаки возили в міста Харківської губернії рибу з Дону і Азова.
Наприкінці ХVІІІ століття в самому Коломаку щороку відбувалося
два, а згодом - п'ять ярмарків.
У 1773 році в слободі проживало 3546 чоловік, з них козаків і
селян 3385 чоловік. Більшість селян терпіла від земельного
голоду, який особливо загострився в першій половині ХІХ століття.
Основна маса кращих земель була в руках поміщиків. Напередодні
реформи 1861 року поміщикові Ділянову належало тут 3 тисячі
десятин. Селяни ж мали маленькі клаптики, які не могли їх
прогодувати. Крім того, селянські родини стогнали під тягарем
подушного та інших податків. Вони також виконували численні
повинності - будували й ремонтували шляхи, мости, греблі тощо.
Реформа 1861 року не поліпшила становище селян. Навпаки, вони
втратили третину земель, якими користувалися до цього. Їх
позбавили пасовищ. Щоб якось прожити, селяни змушені були
орендувати землю, переважно за відробітки. Багато з них займалося
ремеслом.
Вигідне географічне положення Коломака, наявність шляхів
сполучення, близькість великого промислового і культурного
центру - міста Харкова - сприяло його розвитку. Село стало
волосним центром. У 1864 році в Коломаку налічувалося 4248
жителів. У ньому були: цегельня, кілька крамниць, шинків і
заїжджих дворів, поштова і етапна станція. У 1887 року тут
відкрито недільну школу.
У 1901 році капіталіст Молдавський купив землі поміщика Ділянова
і збудував на околиці Коломака Новоіванівський цукрозавод. У
зв'язку з цим значну частину землі, що раніше здавалася в
оренду, селяни тепер використовували під посів цукрових буряків.
На початку 20 сторіччя Коломак досяг піку свого економічного та
культурного розвитку. Коломацький ярмарок – був одним з
найзначніших на Слобожанщині. Основним напрямком його діяльності
була перш за все сільськогосподарська продукція – товари
надходили з півдня України, перекуповувались та відправлялись до
Харкова і далі на північ країни.
Культурне життя Коломака цього періоду заслуговує особливої
уваги. На той час в Коломаці було три церковних храми (всі вони
були зруйновані після революції, останній був зруйнований в 1959
році), функціонували три школи. І мабуть найцікавіше – в Коломаці
був свій театр!Існувало, уявіть собі, 4 театральних трупи (нехай
і аматорські)!!!І це на таке невеличке містечко. Акторами в цих
трупах були самі коломаччани, грали самовіддано і завзято.
Репертуар був досить різноманітний – грали і Чехова, і
Островського, але найпопулярнішими п’єсами того часу були
«Москаль чарівник» та «Сватання на Гончарівці»
Квітки-Основ’яненко. А коли в Коломаці відбувався ярмарок,
запрошувались театральні професійні трупи з Харкова та Полтави.
Театр в житті тогочасного Коломака був дійсно великою подією, а
ремарки з улюблених п’єс Квітки-Основ’яненко були, як то кажуть
«у всіх на вустах»!От такий то був Коломак на початку 20
століття.
А потім був Радянський час. Було тоді по різному – і добре і
зле, але взагалі істоія радянських часів Коломака схожа на
історію інших міст і сіл України, як краплі води одна на одну.
Можливо Бог відвів від Коломака голодомор, але були і репресії,
і війна, і вдови, і сироти,і суцільний занепад. Все було, та все
і минає.
Володимир Нестеренко
______________________________________________ Заложен камень будущего памятника Мазепе
______________________________________________ Новоивановский сахарній завод
______________________________________________ Церковь Вознесения Христова
|
