Західноукраїнське місто Стрий, що на Львівщині, розташоване на лівому березі ріки Стрий, займає 1,5 тис. га, населення – близько 62,5 тис. чол., має статус районного центра. Свою назву, скоріш за все, містечко й отримало від назви цієї річки, яка є одною з найбільших приток Дністра. Таким чином, «Стрий» - гомонім, що означає одночасно і річку, і місто. Найімовірніше, що першою виникла назва річки, бо «Стрий» - дуже стара назва, яка означає «течія». Місто виникло, як це видно з археологічних знахідок, ще до часів Київської держави та Галицько-волинського князівства. Загальному розвитку Стрия сприяло його розташування на перетині двох важливих шляхів: один з них йшов вздовж північних схилів Карпат, а другий вів до карпатських перевалів.
В цій статті мова буде йтися про новітню історію цього цікавого та древнього містечка в розрізі економічних та освітніх аспектів – з другої половини XIX сторіччя та до наших днів.
У другій половині XIX ст. в Галичині поступово розвивається промисловість. Коли Стрий став залізничним вузлом, тут було відкрито паровозно-вагоноремонтні майстерні. Наприкінці XIX ст. на базі слюсарної майстерні виник невеликий чавуноливарний завод Вершайна. Англійській фірмі «Перкінс та Макінтош» належав завод обладнання для нафтодобувної промисловості. У 80-х роках Стрий став центром і деревообробної промисловості Прикарпаття. Тут виникають деревообробні заводи, сірникова фабрика «Варта». Віденський капіталіст Штаєрман побудував млин з механізованим розмелюванням зерна. Крім того, на той час, діяли три малих парових і шість водяних млинів, десятки ремісничих майстерень.
У 1907р. почали діяти газівня, де, з вугілля виробляли газ для освітлювання вулиць і приміщень. На початку XX ст. виникають також промислові і сільськогосподарські кооперативні установи. З молочарні в с. Завадів виріс «Маслосоюз» у Стрию, який незабаром поширив свою діяльність на всю Галичину і налагодив експорт молочних продуктів до Англії та інших країн.
У 1872 р., в місті було засновано, так звану, вищу реальну школу, яка протягом 1880-1888 років була перетворена на гімназію. Вже в перші роки існування гімназії серед її учнів (українців) виник таємний патріотичний гурток. Викладання велося польською мовою, і лише напередодні першої світової війни було відкрито паралельні польські класи. Всі початкові школи теж були польськими. Коли у 1897р. до магістрату надійшла заява, під якою було кількасот підписів з вимогою відкриття української школи, магістрат відповів відмовою…
У вересні 1891р. в Стрию відбулось перше віче жінок Галичини. Це віче, яким керували письменниці Наталія Кобринська та Євгенія Ярошинська, висловило протест проти нерівноправного становища жінок в суспільному та культурному житті, висунуло вимогу створити українські жіночі гімназії. 29 листопада 1893р., на окружному вічі, скликаному в Стрию товариством «Підгірська рада», виступив І.Я.Франко.
1903 року у Стрию налічувалось вже п’ять початкових шкіл, 1908 – сім, проте жодної української. Вимоги відкрити хоча б одну українську школу магістрат знову відкинув. Коли 1912 року кількість шкіл сягнула десяти, звернення міста до магістрату теж не мала позитивних наслідків. В той же час магістрат витрачав зібрані від населення кошти на субсидії та будівництво костьолів у Будапешті та Вадовіцах. Лише в 1913 році при школі на передмісті Лани було відкрито один клас з українською мовою навчання.
9 липня 1910р. у Стрию готували одну з найбільших, в регіоні, демонстрацію в знак протесту проти вбивства студента Адама Коцка, який брав участь у русі за створення у Львові українського університету. Бачачи, наскільки великого резонансу набула тут ця подія, намісник Галичини Бобринський, особистим розпорядженням, надіслав до Стрия два відділи гусарів з Городка, батальйон піхоти з Перемишля і додаткові поліцейські підкріплення.
Фактично, наприкінці XIX ст. Стрийщина вийшла на одне з перших місць у Галичині за рівнем національної свідомості й організованості. Велика заслуга в цьому належала Євгенові Олесницькому, який у 1891-1909 роках був адвокатом у Стрию, з 1901 представляв Стрийщину в сеймі Галичини, а в 1907р. – у віденському парламенті. З 1892р. він став головою новоствореної стрийської філії просвіти.
Активно діяло і товариство «Міщанська бесіда», яке очолював парох церкви на Ланах, талановитий письменник Олекса Бобикевич. Заходами всіх українських товариств було споруджено величавий Народний дім, урочисто відкритий в перший день нового сторіччя – 1 січня 1901р. Тут знайшло притулок засноване в 1891р. Музично-хорове товариство, яке в 1901р. отримало назву «Стрийський боян». Диригентом став визначний композитор і національний діяч, парох села Завадова Остап Нижанківський.
Наприкінці XIX ст. на початку XX ст. у Стрию з’являється газета «Стрийський голос», двотижневик з питань рільництва й зоотехнії «Господар і промисловість», двотижневик «Підгірська рада».
У вересні 1909 року в приміщенні Народного дому відкрилась перша загально галицька виставка сільського господарства і мистецьких промислів. Товариство «Міщанська бесіда» провадило збір коштів на спорудження пам’ятника Т.Г. Шевченку в Стрию, однак у 1910р. вирішило передати зібрані гроші в фонд пам’ятника в Києві. Особливо урочистою була демонстрація 15-16 травня 1914р. у зв’язку зі сторіччям народження Т.Г. Шевченка.
Розпочалась перша світова війна. З 8 вересня по 19 жовтня і з 22 жовтня 1914 по 31 травня 1915р. Стрий перебував в окупації.
Потім – друга світова війна. Але Стрий продовжує розвиватись. Зразу по післявоєнній відбудові розвивається машинобудівна галузь, металообробна, розвідка надр та будівельна індустрія. З’являється декілька підприємств легкої та харчової промисловості. Реконструйовано залізничний вузол, проведено електрифікацію залізних доріг.
У 1959р. у місті проживає 36 тисяч чоловік. На початку 1961р. в місті діяло 22 підприємства. В той час, і аж до розпаду СРСР активно діяли підприємства, що були лідерами в своїй галузі. Це й автоколона, одна з перших автотранспортних підприємств, і вагоноремонтний завод, завод «Металіст». Продукцією заводу ковальсько-пресового обладнання ім. Кірова цікавились й за кордоном. Значно розширено потужності склозаводу, нарощувала кількість продукції суконна фабрика. У 60-х роках почалося спорудження заводу металевих та залізобетонних конструкцій. Збудований ще у 1860 році водяний млин розрісся у комбінат хлібопродуктів. У 1961р. стрийська взуттєва фабрика ввійшла до Львівського виробничого об'єднання 2Прогрес». У 1965р. почав працювати павільйон побутового обслуговування населення. Здано в експлуатацію автоматичну телефонну станцію ємністю 2500 номерів та реконструйовано міську телефонну мережу.
Такий розквіт тривав до кінця дев’яностих років XIX ст., аж до успішного загнивання соціалізму та краху комунізму…
(За матеріалами офіційного сайту міста Стрий)
